Заєць у перекладі з старослов'янської мови означає «стрибyн». А він і справді вдатний стрибун. Задні лапи його майже вдвічі довші за передні й дуже сильні, завдяки чому він може робити стрибки в декілька метрів. Але він ще й чудовий бігун. У разі небезпеки негайно переходить до стрімкого бігу і досягає швидкості понад 70 кілометрів на годину.
    Поширені зайці по всій Європі, у Малій Азії та Східній Африці.

  
 Зайці-синоптики

    Після нічної годівлі зайці йдуть до схованок зі сходом сонця. Якщо ж вони пасуться довше, при сонці, - чекай негоди. Схоже, наїдаються про запас.
    Зайці рано нагуляли жиру - на холодну й сніжну зиму.
    Натрапиш наприкінці осені побілілого зайця, то незабаром побачиш і «білих мух»: білі зайці без снігу не ходять. 
    В Україні є зайці двох видів - заєць сірий, якого частіше називають русаком, і заєць-біляк, що зрідка зустрічається у північних районах Сумської та Чернігівської областей. Заєць-біляк живе в лісі, взимку він змінює своє забарвлення і стає білим. Заєць-русак - житель відкритих просторів. На зиму він не біліє, а залишається сірим.
    Для відпочинку заєць влаштовує неглибоку ямку серед густої трави, заростей бур'яну, між скибами ріллі, причому щодня нову. Тому зайцеві і потрібне хутро, яке змінюючи свій колір, робить звірка непомітним, а довгі ноги рятують його від численних переслідувачів.
 

Чому так кажуть: «косий»    

    У зайця досить розвинений слух, який завчасно попереджає його про наближення небезпеки. Великі вушні раковини мають властивість підніматися, опускатися, повертатися в різні боки, причім незалежно одна від одної.
    Зайці можуть бачити все навколо себе: їхні очі розташовані так, що забезпечують їм широке поле зору - 300 - 3200. Тікаючи, вони, зазвичай, дивляться назад, тому нерідко стають здобиччю іншого ворога, що опинився на їхньому шляху.

   
    На пошуки їжі зайці здебільшого виходять уночі, а вдень відпочивають.
    Охайні зайці люблять причісувати шерсть лапками, язиком. Не бояться води.
    Узимку зайці нерідко роблять собі для лежні неглибоку ямку, а то й нору в снігу. Під час сильного снігопаду їх іноді геть засипає сні¬гом. Тоді вони терпляче лежать під теплим сніговим кожухом і чекають, поки випогодиться.
    Кубел для виведення малят зайці не влаштовують. Найчастіше приводять їх у звичайних денних лігвищах. Зайці дуже плодючі. З березня до кінця вересня самиця дає 2 - З приплоди по 3-4 малят. Народжуються зайченята зрячими, вкриті теплим густим хутром, з перших годин можуть бігати й самі себе зігрівати.

    У зайців-русаків жирність молока досягає 24%. Це значно більше, ніж у коров'ячого молока.
   
    Наївшись поживного молока, малюки можуть нерухомо сидіти без їжі 3-4 дні. Потові залози розміщені у зайців на підошвах лап, тому нерухомі зайченята не доступні нюху хижаків.

    Минає час, і зайченята починають відчувати голод. Зайчиха розшукує малюків, годує їх і знову залишає самих. І ось що цікаво – зайчиха годує молоком не лише своїх дітей, а й будь-чиїх зайченят, які зустрічаються їй. Зайченята швидко ростуть. Через 7 - 8 днів
    Заєць-біляк занесений до Червоної книги України.