Стара синагога на Подолі (стояла трохи вище від сучасного музичного училища) вражала довершеністю строгих готично-ренесансних форм. У її архітектурі відчувалася витонченість і виразний східний вплив. Кам'яна будівля божниці утворювала прямокутник зі стрілистими вікнами. Єдиною оздобою був аттик, прикрашений аркадою.
          Власне, красу споруди, вишукану і стриману, творила цілісність форм, вільна від неконструктивних додатків. У своєму подорож ньому щоденнику за 1672 рік мандрівник Ульріх фон Вердум писав, що такої гарної, збудованої з каменю синагоги він не бачив ніде у Польщі.
       Художню цінність становило внутрішнє оздоблення божниці. Це були оригінальної форми свічники, які доповнювали ажурне плетиво металевих елементів прикрас, старовинні гапти.
        До синагоги прилягали вулиці Бабада і Старошкільна. їх назви пов'язані з історією єврейства Тернополя. Назва Старошкільна свідчила, що тут була стара єврейська школа-хейдер — поперед ниця школи Иосифа Перля. А Бабади — відома на Тернопіллі родина рабинів. Один із них — Герш Бабад — був служителем цієї старовинної божниці. Ще одна вулиця у цьому районі носила ім'я барона Моріца Гірша — єврейського філантропа, засновника доброчинної фундації для євреїв Галичини, Росії, Румунії.
        Під час німецької окупації Тернополя стару синагогу спалили і зруйнували. У вирі вогню згоріли і єврейські книги ритуальних записів, які тут зберігалися. Рештки старовинної будівлі розібрано у роки післявоєнної відбудови міста.