Необхідність прокладання залізниці до Тернополя була визначена задовго до її побудови. Селянські вози вже були не спроможні перевозити таку велику кількість збіжжя та інших сільськогосподарських продуктів, що потребував експорт Австро-Угорської імперії. Окрім цього Європа прагнула отримати простий та короткий вихід до Чорного моря і Одеси, порту що в той час дуже інтенсивно розвивався.
    Тому уряд Австро-Угорщини надав акціонерному товариству "Галицька залізниця імені Карла Людовіка" ліцензію на побудову залізниці. Використовуючи дешеву робочу силі концесія протягом 1868-1870 років вела будівництво колії в напрямку Тернополя. Виникало безліч проблем, найголовнішою з яких була проблема землі. Дуже часто майбутня колія пересікала приватні селянські володіння мало не надвоє. Єдиним засобом врегулювання конфліктів ставали гроші, якими концесія платила за кожен метр залізниці.
    В наш час про ті давні проблеми нагадують невеличкі залізничні мости під колією, які досить часто можна зустріти, особливо на залізничній колії на Козову. Ці містки слугували для переїзду селянських возів під колією, тобто слугували шляхом для розірваних земельних ланів. Для проїзду також слугував міст, споруджений в районі, що зараз називають "шостий магазин". В одному з отворів мосту здійснювався проїзд транспорту, а в другому протікала річка Рудка, що після війни була захована в підземну трубу.
    Початок залізничного сполучення припадає на 25 грудня 1870 року. В тому ж році і був побудований перший вокзал. А споруда, що так часто з`являлась до давніх поштівках була збудована в 1903 році і містила зали очікування, квиткові каси і (як же без нього) станційний ресторан з відповідним музичним супроводом.
    Головним маршрутом пасажирського сполучення, звичайно, був напрямок на Золочів та Львів. Наприклад, судячи з рекламного розкладу, в 1909 році між Львовом протягом доби курсувало три звичайних потяги і один швидкий. Але головним призначенням залізниці було перевезення сільськогосподарських товарів, що зберігались в приколійних складах.  

  Війни початку ХХ століття. Перша світова війна різко змінила напрям роботи вокзалу. Якщо до 1914 року потяги прямували на захід до Львова, то в період російської окупації вокзал став майже чисто військовим об`єктом. Через вокзал Тернополя перейшла велика кількість людей у військових шинелях різних армій. Немало з них через голод та злигодні так і залишилося на тернопільській землі назавжди. Після Брусиловського прориву в 1917 році та його невдалого закінчення, російські війська залишають Тернопіль, попутно розграбувавши місто та спаливши чимало будівель. Залізничний вокзал теж не оминула ця доля. Прогорілі вікна та дах, що обвалився, тривалий час нагадували про лихоліття війни.
    Міжвоєнний час. У міжвоєнний період тернопільський вокзал змінив власника. Повноправним господарем залізниці 10 вересня стала Польська державна залізниця - РКР. Будівля вокзалу була повністю відбудована. Проте залізничний рух через станцію занепав. Залізниця, що вела в напрямку Жмеринки, тепер була закрита для руху червоним кордоном СРСР. Лише в напрямку до Львова залізничний рух був як і раніше інтенсивним.
    Тернопільська "ЛЮКС-Торпеда". Влітку 1936 року жителі Тернополя були вельми здивовані незвичним видом транспортного засобу, що прибув на залізничний вокзал. Незвичайний вагон обтічної форми, що рухався своїм ходом без паровоза викликав надзвичайний інтерес. Багато з людей, що вперше побачили таке диво з подиву не могли промовити ні слова. З таким фурором в Тернопіль в перший раз прибула так звана "Люкс-торпеда".
    Таку незвичну назву отримав міні-поїзд, що в наш час називається рейковим автобусом. Самохідний вагон, що більше нагадував видовжений лімузин, виблискував на сонці і тішив око округлими формами. "Люкс-торпеда", а офіційно "потяг моторово-експресовий", була окремим моновагоном довжиною 22 метри з двома кабінами машиністів з обох боків. Комфортабельний салон "торпеди" вміщав 52 пасажири, що могли насолоджуватись швидкою та комфортабельною поїздкою. В рух "торпеда" приводилась за допомогою двох шестициліндрових дизельних двигунів. Будувався чудо-потяг на першій польській фабриці локомотивів за ліцензією австрійської компанії Даймлер. Незвична аеродинамічна форма моновагона різко контрастувала з незграбними обрисами чадних паровозів, що ще й залишали за собою густий димний слід.
    Але найголовнішою особливістю "люкс-торпеди" була її швидкість. Максимально "люкс-торпеда" розганялась до 120 кілометрів за годину (!), а робоча швидкість її ходу становила 100-105 км за год. Цікаво, що сучасні рейкові автобуси їздять саме з такою швидкістю.
    Перші рейси "люкс-торпеди" пролягли в 1936 році з Кракова на туристичний курорт Закопане. А влітку 1936-го цей чудо-поїзд розпочав регулярні рейси з Львова до Борислава, Коломиї та Тернополя.. З Львова "торпеда" виїжджала о 15 год. 28 хвилин, а в Тернопіль прибувала в 17 годині 12 хвилин, тобто менш як за дві години. Окрім пасажирів, цим рейсом в Тернопіль прибувала пошта. Пізніше, 1939-му, рейси "торпеди" були продовжені до Чорткова та Заліщик.
    На жаль хвиля Другої світової війни зупинили тріумф "люкс-торпеди". Хоча про рівень її класу говорить один промовистий факт. Під час німецької окупації вагони "люкс-торпеди" були призначені вийнятково для проїзду німців та "фольскдойчів".
    Сьогодні "Укрзалізниця" презентує рейкові автобуси як новітній винахід сучасного транспортного засібу. Але як свідчить історія, все нове - це добре забуте старе. Залишається сподіватись, що сучасна "люкс-торпеда" знову почне регулярні рейси до нашого міста.
    Друга світова війна. Напевно найбільшими були зміни в житті вокзалу в смузі Другої світової війни. 19 вересня 1939 року залізничників з білим орлом на кашкетах змінили залізничники з червоними зірками. Роль станції Тернопіль різко змінилась - з провінційного вокзалу вона відразу набрала значення важливої одиниці в плановій підготовці Червоної армії до визвольного ривка в Європу. Перешивка колій на радянський стандарт, розбудова залізничного господарства - все це було покликано забезпечити Червоній Армії - визволительці поневоленої капіталістичної Європи все необхідне в агресивній війні. 

   Проте сталось зовсім по іншому. Німеччина випередила СРСР та нанесла удар першою. Вже в кінці червня вокзал був значно пошкоджений від ударів авіабомб. Німецькі господарі колії відразу навели німецький порядок на залізниці, який проте тривав недовго. Зрештою саме німцям треба завдячувати проведенню по території Тернопільщини другої, паралельної колії, що працює досі (до війни дорога була одноколійною). Саме це вдосконалення дозволило значно покращити залізничний рух.
    Березень 1944 року приніс нові випробування. Раптовий удар радянських військ в ході Проскурівсько-Чернівецької операції став для німецького гарнізону Тернополя повною несподіванкою. Ривком захопивши залізничну станцію та прилеглі склади, радянські солдати отримали можливість повністю захопити місто. Проте, за свідченнями старожилів міста, червоноармійці захопили на складах станції великі запаси продовольства, а особливо спирту. Ці раптові трофеї загальмували наступ і дозволили німцям перевести бої в стан тривалої облоги, що тривала майже місяць. Що в результаті цієї облоги сталось з містом - ми добре знаємо. Не уникнув розгрому і залізничний вокзал.   

     Післявоєнний період. Купа битого каміння і цегли - ось що являв собою Тернопіль після закінчення бойових дій 1944 року. Хоча залізничне сполучення через станцію Тернопіль не переривалось ні на день. За 200 метрів від вокзалу йшли небачені за впертістю бої, а по коліях вже проходили військові ешелони. 
    Після війни вокзал знову повернувся до звичної ролі. Тепер через станцію Тернопіль проходили потяги у п`ятьох напрямках. Величезне пожвавлення залізничного сполучення призвело до відновлення колійного господарства і самої будівлі вокзалу, що, на щастя, залишилась на колишньому місці. Саме 16 листопада 1952 року стала до ладу відновлена споруда залізничного вокзалу, що функціонує досі. Шкода тільки, що "скляне око" тернопільського вокзалу так і не було відновлене.
    Був впорядкований привокзальний майдан, на якому протягом певного часу навіть працював фонтан. Старі фото в путівник по місту 50-60-х років дають нам картину озелененої та засадженої квітками площі. Прикро, що на початку ХХI століття майдан перетворився в величезне збіговисько таксі і заповідник ігрових автоматів.
    Електрифікація вокзалу. Проте однієї важливої речі радянська влада для станції Тернопіль так і не спромоглась зробити. Лише 25 грудня 1997 року на вокзал Тернополя прибув перший електрифікований поїзд. В наступному 1998 році на електричну тягу була переведена вся дільниця Красне-Волочиськ.   

     Тернопільський Вокзал - це не тільки функціональний об`єкт Укрзалізниці чи Польської Колєї Паньствової, Железних дорог СРСР чи Рейхсзалізниці, як би він і називався в історії. Напевно, вокзал сам по собі існує для того, щоб радісно впізнавати його обриси за вікнами вагону, що плавно гальмує. Щоб вийшовши на перон і вдихнувши тернопільського повітря посміхнутись і сказати "Нарешті вдома!".