Петро Сорока народився 6 січня 1956 р. у с. Грицівці Збаразького району Тернопільської області. Письменник, літературознавець, редактор, науковець. Після закінчення місцевої восьмирічки (1971) вступив у Кременецьке медичне училище, яке закінчив 1975 року. Працював за фахом, служив у війську (1976-1978). Закінчив філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (1986, нині - національний університет).
   Кандидат філологічних наук (1994), доцент кафедри літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка (з 2001 року).
   Працював у Збаразькій районній газеті "Колгоспне життя" (до 1990) і рухівському "Гомоні" (1990-1993). Опублікував десятки монографій і статей в українських і закордонних виданнях. Співзасновник і видавець журналу "Сова" (1999), альманаху "Курінь" (1992), газети "Дзвони Лемківщини" (1994—1999), видавництв "Пегас", "СорокаА".
   Член Національних спілок письменників (1995) та журналістів України (1987). Член міжнародного ПЕН-клубу (2002).
    Лауреат літературно-мистецьких премій: міжнародних "Слово України" (1994), "Тріумф" (2002), всеукраїнських ім. В.Сосюри (2005), ім. Братів Богдана і Левка Лепких (2005), ім. Г. Сковороди (2009), ім. Р. Федоріва (2010).
Видані книги:
"Секрет довгожителя" (1988), "Горобці про літо мріють" (1989), "Сповідь сатирика" (1991), "Крона роду" (1994), "День чудес" (1995), "Чернігівська січ" (1998), "Сповідь сльозою", "На ясні зорі Запорожжя" (обидві - 2000), "Пам'яті навперейми" (2001), "Душа при свічці", "Найкраще помирати в понеділок" (обидві - 2002), "Рік подвійних райдуг" (2003), "Голос із притвору" (2004), "Пригоди кота Патріка" (2005), "Денники 2004-2005" (2006), "Застиглий вогонь" (2007), "Натщесерце" (2009), "Маленькі секрети щастя і успіху", "Таємниці краси та любові" (обидві - 2010).
 

 

Сорока, П. Ладан осені: вірші / П. Сорока. - Астон, 2011. - 104 с.


















Сорока, П. Дух і форма, або Іван Мердак / П. Сорока. - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2005. - 125 с.

Монографічне дослідження присвячене творчості талановитого художника і скульптора Івана Мердака, самобутній доробок якого належить до найбільш оригінальних, вагомих і цікавих мистецьких з’яв в Україні. У полі зору дослідника — скульптурні цикли "Наші предки", "Київська Русь", "Просвітителі" тощо і малярський набуток митця.


















Сорока, П. Душа при свічці (Діяріюш Федора Жученка) / П. Сорока. — Тернопіль: Джура, 2002. — 160 с.

В основі цього твору — історичні події кінця XVI — поч. ХVІІ століття. Автор по-новому висвітлює драму, що розігралася в Батурині, коли уже літній гетьман Іван Мазепа закохався в юну Мотрю Кочубей.
Розповідь стилізовано під діяріюш полтавського полковника, і в його основі старовинні перекази, що збереглися в родині Жученків. Серед героїв твору такі історичні постаті як Самуїл Величко, Василь Кочубей, Іван Жук, його син Тимофій, поети Данило Братковський, Іван Величковський, "зацні козаки", згадувані у стародавніх літописах Юшка Гаврилів, Карпо Матвіївець та багато інших.










 Сорока, П. Секрет вічності, або Ліра і терни: Десять етюдів про Бориса Демківа / П. Сорока. — Тернопіль: Джура, 2000— 100 с.

Монографія присвячена відомому українському поетові Борисові Демківу. Автор розкриває самобутність митця, його внесок в українську літературу, обґрунтовуючи слушність відомого звання «шістдесятника з відчутним галицьким акцентом», як назвали поета критики. Проаналізовано книги «Сувора ніжність», «Символи», «Крило зорі», «Червоне мовчання», «Ораторія лісу» та інші, що побачили світ у різні роки. Особливу увагу приділено також жанрово-тематичним особливостям збірки «Контрасти», що була заборонена і розсипана у металі в період так званого «закручування гайок». Творчість Бориса Демківа розглядається в контексті загального українського літературного процесу, оскільки, на переконання автора, без такої цілісності об'єктивне та виважене поцінування літератури неможливе.








Сорока, П. На ясні зорі Запорожжя: повість / П. Сорока.  Тернопіль: Джура, 2000. — 96 с.

В основу цього гостросюжетного і пригодницького твору лягли історичні оповідання про давній і славний козацький рід Жученків, а також цікаві перекази, що збереглися в родині відомого поета Яра Славутича. Зокрема про Івана Жука, що залишив на початку ХУІІст. рідне Покуття, яке входить у сьогоднішню Тернопільську область, і осів на сході України. Цей славний і мужній козак був змушений залишити свій "городок Жуків" (правдоподібно мале село) через релігійне переслідування поляками "православних християн". Охоплений вогнем святої ненависті, він відтяв трьом фанатичним ксьондзам голови (за деякими переказами, ще й "біскупові"!) та з двома синами — Тимофієм і Федором — подався на Січ.
Використавши ці історичні факти, автор творчо домислює їх у повісті, белетризувавши оповідь відповідно до вимог жанру.








Сорока, П. Найкраще помирати в понеділок : денники 2001 р. / П. Сорока— Тернопіль: Джура, 2002. - 172 с.

Це третя книга художніх денників-нічників Петра Сороки (дві попередні «Сповідь сльозою» (2000), «Пам'яті навперейми» (2001), що розкриває складний внутрішній світ людини наприпочатку нового тисячоліття. Це книга роздумів, візій, ілюзій і подій, що залишають неперебутній слід в душі митця.














Сорока, П. Пам'яті навперейми / П. Сорока. — Тернопіль: Джура, 2001. — 104 с.

Це насамперед книга про себе, у ній багато сповідального, переломленого крізь призму сльози, тут відбита моя душа, спіймані у щасливу хвилину думки і сподівання. А ще візії, медитації, алюзії — все, чим наповнене життя кожної людини. Подекуди вкраплював фрагменти листів відомих письменників, поетів, видавців, просто небуденних людей, доцільність чого, сподіваюся, доводити не треба. Можливо, не позбавлені інтересу і описи деяких подій, зустрічей і розмов.
Дотримуюся думки, що письменник тільки пише, але душу в його текст вдихає Господь. Чи є душа в цієї книги, сказати може тільки читач.

 








Сорока, П. І. Сповідь сатирика: гумор і сатира. / П. І. Сорока. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1990. — 78 с.

У книжці зібрано низку пародій на твори відомих сучасних прозаїків та поетів, а також класиків української і світової літератури. Автор поставив за мету не висміювання недоліків окремих літературних творів, а імітацію стилю того чи іншого письменника.
Окремий розділ складають гуморески, жарти та іронізми.














Сорока, П. Я так люблю: інтимна лірика / П. Сорока. - Збараж: Медобори, 1991. - 30 с.