Скарбничка методиста » Консультації, методичні поради » Нові форми роботи з читачамиШАНОВНІ КОЛЕГИ!
В останні роки фахівці бібліотечної справи відчули необхідність у певній модернізації форм спілкування з дитячою аудиторією і почали приділяти особливу увагу оновленню методичних підходів до роботи з популяризації творів друку, урізноманітнюючи її.
Акцент зробили на новизні у назві заходу, методиці його проведення, при внесенні елементів театралізації, ігрових моментів при поданні інформації, на активній участі читачів у заході і т. ін. Результати підтверджують доцільність роботи саме в цьому напрямі.
Як виявилося, прагнення бібліотекарів співпадають з бажаннями читачів, які хочуть спілкуватися, реалізовувати свої особисті інтелектуальні якості, збагачуватися новою інформацією в динамічній інтерактивній формі. Тобто фахівці, готуючи ці заходи, мають підходити до їхньої організації неформально: вивчати читацькі інтереси та літературні уподобання, шукати цікаві теми, не обмежуватися лише навчальними програмами або відомими авторами та їхніми творами, „трафаретами” розроблених літературних конкурсів, а спонукати користувачів – дітей до різножанрового читання, творчого мислення.
Шановні бібліотекарі пропонуємо вашій увазі методику підготовки та проведення сучасних форм популяризації книги.
„Вечір веселих завдань”
Вечір веселих завдань - пізнавального характеру. Це огляд кмітливості, творчості, фантазії, вміння швидко орієнтуватися в обставинах, включатися в колективну роботу на радість іншим. Під час організації вечора веселих завдань завжди створюється веселий мажорний настрій. Кожен такий вечір може стати святом колективної творчості. Його можна розпочати цікавою грою й завершити кільцівкою пісень на певну тему.
Вечір веселих завдань — це кілька ігор-оглядів, які змінюють одна одну й становлять своєрідну ігрову сюїту. її учасники, об'єднані у мікро-групи (не більше ніж по 7 осіб), виконують творчі завдання і по черзі презентують їх вирішення.
Орієнтовні варіанти завдань для груп:
придумати й розіграти мімічну сценку на запропоновану тему (на рибалці, на прийомі у стоматолога тощо);
скласти вірш за поданою римою (буриме);
зобразити й «оживити» відому картину (наприклад: «Мисливці на привалі» В. Перова);
за допомогою міміки й жестів зобразити куплет усім відомої пісні;
скласти веселе оповідання, кожне слово якого починалося б з однієї й тієї ж літери (В, А, Б, К тощо);
скласти веселе зв'язне оповідання, використовуючи тільки назви кінофільмів;
придумати новий зодіакальний знак та його характеристику;
виконати популярну пісню, використовуючи різні мелодії.
Варіанти веселих завдань творчого характеру можуть бути різними.
„Жива газета”
«Жива газета» — пізнавальна та організаторська справа-огляд, що є серією коротких виступів, автори-виконавці яких в образній формі повідомляють про новини життя колективу і довкілля, адекватно оцінюють виконану роботу і розкривають перспективи на майбутнє. Мета «Живої газети» — допомогти членам колективу адекватно оцінити позитивні й негативні сторони свого життя і налаштуватися на вирішення нових завдань. Кожен виступ має бути творчим і водночас веселим, відносно коротким — не більше ніж 5-10 хвилин.
Матеріали для випуску «Живої газети»:
позитивний досвід життєдіяльності свого колективу, інших колективів, досвід життєдіяльності яких заслуговує на увагу;
радісні події в житті свого колективу (наприклад, дні народження) та інші події;
проблеми, труднощі, конфлікти, які виникають у колективі, шляхи їх вирішення;
плани та перспективи розвитку колективу (близькі, середні, далекі).
Означений матеріал можна оформити за допомогою різних жанрів, прийомів (наприклад: лозунгів, промовок, перекличок, сценок-мініатюр, репортажів, дружніх шаржів, інтерв'ю, загадок, прислів'їв та приказок, частівок, тіньових картин, лялькового театру, жартівливих од, пісень, танців, епіграм, пародій, «живих картин», карикатур тощо).
«Живу газету» можна випускати епізодично і регулярно.
Виступати з «Живою газетою» можна на загальному зборі-, вечорі, зльоті, лінійці (не більше ніж 5—10 хв) тощо.
Участь у підготовці та проведенні «Живої газети» сприяє розвитку організаторських та творчих здібностей, навичок виразного мовлен¬ня, культури руху, формуванню ціннісних ставлень до інших людей, до себе, до довкілля, боротьбі з байдужістю, вихованню таких цінних якостей особистості, як відповідальність і чесність, самовихованню, згуртуванню дітей та дорослих завдяки спільним роздумам, мажорному тону.
„Турнір знавців”
Турнір знавців — проводиться кількома колективами, кожен з яких по черзі організовує творче змагання (свій тур) між іншими учасниками. Турнір знавців можна проводити в класі, між класами, за місцями проживання між командами, між загонами в дитячому оздоровчому таборі тощо.
Кількість турів відповідає кількості колективів, які беруть участь у турнірі. Кожен колектив є організатором одного туру (проводить змагання між іншими учасниками), а в інших турах бере участь як учасник змагань.
Турнір знавців може проводитися за однією чи різними темами, тобто кожен тур присвячений певній темі (турнір знавців історії, географії, математики, літератури, мистецтва, спорту тощо). Ведучими можуть бути дорослі та учні.
Ведучі скликають загальний збір-старт колективів-учасників, обирають раду справи, тему проведення турніру, розподіляють доручення. Після загального збору команди готуються до турніру.
Для того, щоб турнір був регламентований у часі, потрібно визначити час для проведення кожного туру. Після проведення кожного туру підбиваються підсумки, у кінці — загальні підсумки турніру знавців.
„Турнір-вікторина” (ТУ-ВІ)
Турнір-вікторина (ТУ-ВІ) — пізнавальна справа-огляд, у якій беруть участь кілька команд. Кожна команда колективно готує запитання для інших команд на певну тему. Турнір-вікторина поєднує особливості вікторини (питання, пізнавальні завдання) і турніру (команди по черзі атакують і обороняються).
Турнір-вікторина сприяє розширенню кругозору дітей, розвитку пізнавальних інтересів та здібностей, формує вміння вести колективний пошук істини. Способи проведення ТУ-ВІ:
«Ланцюжок» (по колу): перша команда ставить запитання другій, друга—третій і т. д.;
«Змійка» (запитання ставляться будь-якій команді);
«Атака віялом» (кожна команда по черзі ставить по одному запитанню всім іншим командам);
«Оборона віялом» (кожна команда займає оборону; інші команди по черзі ставлять їй запитання);
«Перехресний поєдинок» (проводиться між двома командами, які готують по кілька запитань і ставлять їх по черзі одна одній.
Усі відповіді оцінюються відповідно до визначеної системи. Перемагає команда, яка дала більше правильних відповідей на запитання.
„Прес-конференція”
Прес-конференція — пізнавальна творча справа-огляд, яка організовується у формі рольової гри-бесіди членів певної делегації з представниками преси, радіо, телебачення. Брати участь у прес-конференції можуть діти різного віку. Під час конференції відбувається обмін знаннями та життєвим досвідом, розвивається допитливість дітей, кмітливість, творча фантазія, винахідливість, почуття гумору, виробляється правильне ставлення до поточних подій, що відбуваються в школі, місті, селі, державі тощо.
Варіанти проведення прес-конференції:
зустріч із людьми різних професій;
зустріч із дипломатами різних країн;
зустріч із казковими героями;
зустріч із різними речами чи предметами;
зустріч із представниками інших цивілізацій.
Учасники гри разом вирішують, який варіант буде використано, запрошують бажаючих до складу делегації, обирають раду справи. Всі інші стають представниками преси, радіо, телебачення. Члени ради справи розподіляють доручення: один — відповідає за підготовку журналістів, один — готує делегацію, двоє — ведуть прес-конференцію. Рада справи .координує підготовку делегації та журналістів. Кожен придумує собі роль, незвичайне ім'я, посаду, оригінальне оформлення (таблички тощо). Кожен учасник прес-конференції готується по-своєму: журналісти придумують запитання, а гості — можливі відповіді на можливі запитання.
Завдання делегатів та журналістів — у змісті та формі відповідей не виходити з узятих на себе ролей. Успіх гри залежить від ведучих — диригентів прес-конференції.
„Усний журнал”
Усний журнал — пізнавального характеру, серія коротких виступів (сторінок) на різні теми внутрішньоколективного та навколишнього життя. Усний журнал може випускатися систематично (один раз на місяць) або ж епізодично. Якщо усний журнал випускається епізодично, то його краще називати альманахом. Під час усного журналу кожен член колективу має можливість поділитися з товаришами своїми знаннями, враженнями, інтересами; у цікавій, образній формі ознайомитися з різними подіями, які відбуваються в шкільному колективі, в країні та за кордоном. Залучення учнів до підготовки та проведення КТС «Усний журнал» сприяє формуванню ціннісних ставлень до держави та суспільства, до себе та до інших людей, до праці, природи і мистецтва.
Варіанти роботи з усним журналом:
кожен мікроколектив разом зі своїми старшими друзями випускає усний журнал один раз на місяць для свого класу;
кожен старший класний колектив по черзі випускає номер усного журналу для всієї школи;
класний колектив (спілка колективів) готує усний альманах (наприклад, приурочений до свята) і виступає з ним перед іншими класами і поза школою;
усний альманах випускається творчим об'єднанням з одного класу чи різних класів — для школи, ДОЗ, для інших людей.
Орієнтовні теми сторінок усного журналу: казкова; що? де? коли?; новини; сатирична; нумо, відгадай!; таємниці природи; дивне — поряд; увага— цікаві книги; загадкова; спортивна; поетична; музична; живописна
Можна випускати тематичні усні журнали. Тематика та зміст усних журналів обговорюється на загальному зборі. Під час проведення КТС назву кожної сторінки оголошують (бажано написати на дошці чи плакаті). Доцільно використовувати різні форми роботи: розповідь, інтерв'ю, ілюстрацію, демонстрацію, вікторину, сценку, виставку тощо. Дорослі — помічники та консультанти у процесі підготовки усного журналу як колективної творчої справи дітей.
„Вечір-подорож”
Вечір-подорож — пізнавальна справа-огляд, учасники якої обмінюються своїми знаннями і враженнями про довкілля. Специфічною особливістю такого вечора є прийом рольової гри-мандрівки, застосування якого дає змогу організувати обмін життєвим досвідом, колективне відкриття світу в захоплюючій формі, сприяє розвитку допитливості, винахідливості, творчої уяви, товариської взаємодопомоги.
Вечір-подорож можна проводити як у класному (одновіковому), так і в шкільному (різновіковому) колективах.
Під час вечора-подорожі можна ознайомитися з географією, природою та історією рідного краю, типами професій, біографіями видатних людей, видами мистецтва тощо. Доцільно спланувати серію таких подорожей із використанням мультимедійної презентації: «Рідне місто моє» (подорож вулицями рідного міста, села), «Дивне — поряд» (подорож у світ природи), «Герої нашого регіону», «Навколо світу» (подорож країнами світу — найбільшими, найменшими тощо).
Працюючи з учнівським колективом, доцільно спланувати систему вечорів-подорожей, під час яких вихованці пізнаватимуть не тільки навколишній світ, а й один одного.
„Вечір розгаданих і нерозгаданих таємниць”
Ця захоплююча гра дає змогу в невимушеній формі обмінюватися знаннями, думками, здогадками, вчить формулювати запитання, доводити, відкривати нові знання, колективно шукати істину, використовуючи знання, отримані з книг, газет, журналів, кіно, радіо тощо.
Рада наймудріших складає список усіх таємниць, які цікавлять членів колективу, обирає з них найцікавіші і доручає кожній творчій групі в оригінальній формі презентувати (розкрити) ту чи іншу таємницю. Якщо таємниць виявляється багато, то вечір можна провести кілька разів.
Для презентації конкретної таємниці творча група добирає цікаву інформацію, музичне і наочне оформлення, костюми, розподіляє ролі в мікрогрупі, готує мультимедійну презентацію.
Ігрові елементи допоможуть підтримати мажорний тон вечора, подорож у невідоме, загадкове, розвивати пізнавальні інтереси учасників. У кімнаті на столі можна поставити свічки у підсвічниках, ведучих одягнути у таємничі мантії, а відповідно підібрана музика викличе інтерес до чергової таємниці і її розгадування.
- Орієнтовна тематика вечорів: «Чи знаємо ми можливості свого організму?», «Чому світ такий досконалий?», «Чим відрізняється планета Земля від інших планет?», «Для чого людина приходить у світ?», «Чи живе людина після смерті?», «Паралельні світи — які вони?» тощо.
„Місто веселих майстрів”
Місто веселих майстрів—масова рольова гра, участь у якій задовольняє й розвиває інтерес школярів до діяльності людей різних професій, залучає до романтики колективного творчого життя. Під час цієї КТС діти ознайомлюються з професіями різних типів: людина—людина, людина — природа, людина — техніка, людина — знакова система, людина — художній образ. У місті веселих майстрів є різні установи, які мають цікаві назви, наприклад: Академія астрологічних прогнозів, Школа ввічливих наук, Біржа праці «Я — не один», Поліклініка «Ай-не-болить», «Лікарня «Заходь — не бійся, виходь — не плач», Пошта «ПиЛиГраВи» (пиши листи, грай вигравай) тощо.
Веселі майстри — це насамперед знавці й ентузіасти своєї справи, мрійники, умільці. Всі свої справи вони супроводжують жартами, розумним гумором, доброю посмішкою. Місто веселих майстрів — це співдружність багатьох «установ», які працюють і передають своє мистецтво всім жителям і гостям міста. «Керівники» чи «господарі» установ готують для своїх гостей творчі й веселі завдання, виконання яких сприяє ознайомленню інших зі змістом роботи людей різних професій, розвиває конкретні знання, вміння, навички. Кожна установа відповідно оформляється (її назва, працюючий персонал, перелік посад, їхні обов'язки). Кожна установа нагороджує творчих, найактивніших і найвеселіших учасників-відвідувачів наприклад, Орденом 32-х зубів, відповідно оформленим.
«Керівниками» чи «господарями» установ можуть бути учні одного класу, а подорожувати містом — учні всієї школи. На території міста можуть діяти різні служби: етичні, зелені і пожежні патрулі, агентство побутового обслуговування, міська автоінспекція. Представники цих служб ставлять різні запитання командам, беруть у них фанти за неправильні відповіді, запрошують команди в свої офіси для викупу фантів шляхом виконання веселих творчих завдань.
„Турнір знавців поезії”
Турнір знавців поезії—пізнавальна справа-огляд, метою якої є задоволення і розвиток інтересу до поезії різних епох, жанрів, стилів, творчих здібностей, розширення літературного й життєвого кругозору, формування ціннісного ставлення до мистецтва, зокрема поезії, виховання духовно-моральних почуттів.
Для оформлення цієї КТС можна використати портрети поетів, виставку поетичних збірок різних видань, плакати з назвами турів змагань, афоризми та вислови видатних людей.
Учасниками турніру можуть бути одновікові чи різновікові команди.
Орієнтовні тури змагань
Конкурс поетичних почуттів. Завдання учасникам: знайти і продекламувати вірші, в яких яскраво виражені почуття любові, радості, смутку, співчуття, скорботи, подиву тощо.
Конкурс гумору і сатири. Завдання учасникам: знайти і продекламувати вірші, в яких яскраво виражені добрий гумор, тонка іронія, сарказм тощо.
Конкурс поетичних жанрів. Завдання мікроколективу: дібрати вірші різних жанрів (елегію, баладу, епіграму тощо), зачитати їх для слухачів, щоб ті відгадали жанр.
Конкурс поетів-масок. Завдання учасникам: прослухати вірші і назвати їх авторів.
Конкурс віршованої творчості (буриме). Колектив, який відповідає за проведення цього туру, добирає кілька рим, за якими інші колективи складатимуть авторські вірші. Кожен колектив зачитує результати творчої роботи.
Готуючись до турніру, необхідно забезпечити всіх учасників папером і ручками.
Активні форми роботи з читачами
Міні-конкурс "Хто автор?" (доцільно проводити з невеликими групами читачів на абонементі). Поряд із декількома портретами відомих письменників наклеїти кишеньки і вкласти туди в різнобій картки з їхніми прізвищами та назвами творів. Читачі по черзі повинні витягати ці картки, називати авторів і правильно вибирати написані ними книги. Журі оцінює знання кожного учасника і час, витрачений на виконання завдання. По завершенні конкурсу оголошуються імена переможців.
Літературно-географічна гра "Де і з ким це відбувалося?". На карті необхідно позначити місця, де проходили ті чи інші події, описані в книгах, копії титульних сторінок яких розміщено поряд. Учасникам гри за жеребом потрібно вибрати певну позначену точку на карті і підібрати до неї правильні "титульні" сторінки, а потім пояснити свій вибір.
Поетичний конкурс "Віднови вірш". Рядки різних невеличких віршів відомих українських поетів, наприклад із шкільної програми, написати на окремих смужках і покласти в конверти. Учасники заходу мусять їх скласти в правильний текст, а журі - оцінити їхні знання. Цей конкурс можна ускладнити, якщо до конверта покласти рядки з двох віршів або запропонувати його шанувальникам поезії певного автора. Захід розраховано на 2-3 учасників.
"Концерт-ромашка". На пелюстках великої паперової ромашки написати жартівливі завдання: скласти частівку про "поганого" користувача, веселе оповідання про бібліотеку, виконати пантоміму, яка відображатиме якийсь момент спілкування двох читачів тощо.
Літературна головоломка "Розпізнайте, хто я?". Один із учасників вибирає відомий літературний персонаж (коло героїв творів можна заздалегідь скоротити, обравши один жанр: детектив, казку, драматургію), а інші задають йому всілякі запитання, намагаючись визначитись, хто він такий. "Герой" на всі запитання повинен відповідати однозначно: "так", "ні", "приблизно", "холодно", "гаряче" тощо. Перемагає той із учасників, хто першим вгадає персонаж.
Літературна подорож "Невідомими стежками". Для проведення заходу необхідно намалювати велику карту подорожі з кружків різного кольору, яким позначено запитання з тієї чи іншої галузі знання або інше завдання. Наприклад, червоним кольором буде позначено запитання з української літератури, жовтим - зі світової, зеленим - географії, синім - історії, білим - фольклору, чорним - пропуск ходу. Також потрібно зробити побільше кубик з цифрами, яким буде визначатися "швидкість" просування по маршруту. Серед читачів слід підібрати 3-4 різносторонньо підготовлених учасників для двох команд (у крайньому разі - двох гравців-універсалів). Команди кидають кубик по черзі. Якщо відповідь невірна, команда (гравець) повертається на попередню позицію або пропускає наступний хід. Один із членів журі прапорцями або фішками помічає місцезнаходження команд на карті. Переможцем стає команда, яка перша дістається кінцевого пункту подорожі.
"Літературний колаж". У період підготовки заходу доцільно розробити анкету, яка допоможе виявити найбільш популярних серед користувачів авторів вітчизняної і зарубіжної літератури, улюблену тематику, героїв книг, уміння аналізувати і робити висновки з прочитаного. У програму літературного колажу можна включити бібліографічний огляд, використавши прийом "живих анотацій". Суть його полягає втому, що герой книги сам представляє себе. Для цього читачі, які мають акторські здібності, хорошу дикцію, заздалегідь готують розповіді про героя від першої особи, деякі атрибути його одягу.
Одним із компонентів літературного колажу може бути експрес-інформація. Важливим моментом є те, що бібліотекарі повинні не тільки інформувати про невідомі або маловідомі цікаві факти з біографії вітчизняних і зарубіжних письменників, а й пропонувати всім присутнім доповнити розповідь своєю інформацією.
Літературний колаж може завершитися конкурсом на краще складання оповідання. Для проведення конкурсу заздалегідь розробляються його умови, читачів знайомлять з домашніми завданнями, пропонують їм спробувати себе у ролі письменника, написати і проілюструвати свій твір. Переможців конкурсу визначає журі.
"Аукціон книги". Вже сама назва заходу є своєрідною рекламою для читачів. Аукціон - означає продаж з торгів, де товар купується за найвищу із запропонованих ціну. Цей захід доречно проводити з метою презентації нових надходжень до бібліотеки та підвищення попиту на них. Вибираються 5-7 книг - "лотів", що на даний період є бестселерами або користуються попитом серед різних груп читачів: школярів, студентів, шанувальників детективів, пригодницьких романів, „фентезі" тощо. На аукціоні найвища ціна визначається активністю користувачів та їхніми правильними відповідями. За цими ознаками ведучий заходу і його помічники з читацького активу встановлюють „покупця" певної книги, який одержує першочергове право на її читання.
Використання характерної атрибутики - гонга, молотка, які матимуть учасники "торгів", - допоможе створити атмосферу азарту і справжнього аукціону.