Іван Горбатий народився 18 липня 1934 р. в селі Заруддя на Збаражчині. Навчався в місцевій семирічній школі, згодом у Колодненській середній школі, яку закінчив 1953 р. Цьому ж року вступив до філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Через матеріальну скруту, перевівся зі стаціонарного на заочне навчання.
     З 1954 р. по 1957 р. проходив дійсну військову службу на Кавказі. Після звільнення в запас завідував читальнею, клубом у рідному селі Заруддя.
   Рано почав друкуватися в журналах: «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Прапор», «Україна», «Ранок».
   У 1959 р. переїхав із сім'єю до Тернополя Роботу журналіста поєднував із навчанням в університеті, яке завершив у 1967. Того ж року мала вийти перша збірка поезвй «Мередіан долі», проте через позитивні рецензії Горбатого на «Собор» Олеся Гончара збірка так і не вийшла.
  Разом з В. Маняком, Б. Мельничуком, В Тимченком І. Горбатий — автор розділу про Тернопільську область у книзі-меморіалі «Вінок безсмертя» (К.: Політвидав України,1987).
У співавторстві з Богданом Мельничуком у книзі «Дзвони пам'яті» опублікував (1990) уривки з документальної повісті «Лелеки над колисками» про трагедію під час Другої світової війни у с. Молотків Лановецького району.
    30 червня 1990 р. стався нещасний випадок — невправний велосипедист збив поета з ніг, а 2 липня І. Горбатий помер.
    Працював у газеті «Вільне життя» літературним редактором. Не зважаючи на важку хворобу серця, погодився стати відповідальним секретарем першої в Україні обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка, підтримував Народний Рух України, «Меморіал».
Горбатий Іван Романович — автор численних публікацій у періо¬диці України, поезій у колишніх збірках «Ніжний кремінь» (1989) і «Допоки я живу» (1994). 1998 вийшла його збірка віршів «На вістрі сльози».
     У 1994 р. в Києві у видавництві «Український письменник» вийшла спільна посмертна збірка І. Горбатого і Василя Ярмуша «Допоки я живу».
      Перше окреме видання поезій Івана Горбатого «На вістрі сльози» побачило світ у 1998 р.
Обласна організація Національної Спілки письменників України одноголосно І. Горбатого прийняла в свої члени (посмертно).
     У рідному селі поета, Зарудді, на приміщені школи 10 листопада 1995 р. відкрито меморіальну дошку-барельєф.



Горбатий, І. Р., Ярмуш В. І. Допоки я живу: поезії / І. Р. Горбатий, В. І. Ярмуш. - К.: Український письменник, 1994. - 95 с.

Це посмертна збірка двох талановитих українських поетів з Тернопільщини. Трагічна життєва крапка до часу перетнула їхні творчі біографії, проте не знищила чесного сліду на землі. Продовження поетичного буття — книга, в якій уміщено найкраще з ненадрукованої спадщини незабутніх наших сучасників.









Горбатий, І. На вістрі сльози: поезії / І. Горбатий. - Тернопіль: Джура, 1998. - 166 с.

Благодатна волинська земля подарувала Україні багатьох славетних письменників.
У сузір'ї перших величин - Іван Горбатий, яскравий промінь долі якого трагічно обірвався.
Перед Тобою, шановний читачу, твори цього самобутнього, непересічного поета.
"На вістрі сльози" зорить його душа, болить немеркнуче слово.











Горбатий, І. Розвидень: поезії / І. Горбатий; упоряд. В. Кіріндась; ред. В. Барна. - Тернопіль: Горлиця, 2003. - 94 с.

До поетичної книжки «Розвидень» Івана Горбатого увійшли вірші, написані у 60-70-х роках XX століття. Проте, основні теми збірки - любов до кревної землі, до святої України, осягнення глибокої філософії буття і людського кохання- звучать по-особливому злободенно і сучасно на порозі III тисячоліття. Висока світла поезія Івана Горбатого хвилююча і неповторна.